- Черняхи
Поселення черняхівської культури на Краснопільщині (до 120 річчя відкриття черняхівської археологічної культури в Україні).
Тривають осінні польові роботи. Сьогодні механізатори, керуючи сучасною потужною технікою, рідко зіскакують з підніжки трактора чи комбайна на землю. Коли ж така потреба виникає і грунт стає до очей ближче – в поле зору іноді потрапляють невеликі уламки старовинного посуду сірого кольору – явно дуже старого. Часто ділянка поля просто всіяна такими черепками. Невже тут колись жили люди?
Перші чотири століття після Різдва Христового – найспокійніший час в історії людства. Ні війн, ні великих загарбницьких завоювань, тільки рідкі походи римлян у провінції на придушення повстань. Велика Скіфія, до складу якої входила вся територія сучасної України, значно ослабла. Цим скористалися готи – східнонімецьке плем’я, котре бурхливо розвивалось. Землероби швидко облюбували під колонізацію безкрайні чорноземні простори сучасних України, Румунії та Молдови. Деякі вчені стверджують, що готи утворили тут навіть свою державу – Германаріху. Залишкам скіфів та інших місцевих племен нічого не залишалось, як злитися з цією навалою переселенців. Зокрема, ще у 1986-1988 рр. археологічна експедиція Сумського педінституту дослідила такі змішані поселення в урочищі Грузне та в самому Краснопіллі. Історики та археологи України відносять поселення готів до черняхівської археологічної культури, бо вперше такі виявив на Київщині поблизу с.Черняхів відомий археолог Вікентій Хвойка у 1899-1901 рр. В радянський час про це не згадували, але однією з підстав походу на схід німецьких нацистів у 1941-1945 рр. була саме історична довідка про належність чорноземних земель України німецькій державі Германаріхі часів раннього середньовіччя. На території Вінничини фашисти у 1942-1943 рр. широко проводили розкопки на черняхівських поселеннях, збираючи відповідні докази.
Готи – язичники, вклонялися духам землі, сонця і води. І місця для заселення обирали згідно цих вірувань: на найкращому чорноземі, в долинах малих річок і обов’язково щоб було чудово спостерігати за сходом сонця. Сьогодні це – наймальовничіші урочища нашого краю, з родючими полями і великими ставками. Шар чорнозему 1700 років тому був тонший, ніж сьогодні і швидко занепадав від виснажливого землеробства. Кожні 50-60 років черняхам доводилось переселятися на нове місце. На терасі вздовж річки в ряд розташовували свої обійстя – напівземлянки. Викопували ями периметром в 30-40 метрів і глибиною до метра. Над ямою будували невисокі стіни з дахом, всередині все вимазувалось глиною і споруджувалась відкрита піч. Як правило, в одному такому житлі мешкав весь рід в два-три десятка людей. На відстані в 300-500 метрів нагору від поселення знаходився цвинтар, вся інша місцевість навколо використовувалась під землеробство і скотарство.
Окрім черепків характерної для культури гончарної кераміки сірого кольору, на поселеннях широко зустрічаються мілкі вироби з бронзи: фібули (шпильки), застіжки, предмети побуту і ремесла. Інструментарій виготовлявся з чорного металу: ножі, сокирки-тесла, гвіздки, елементи кінської упряжі. Як уже згадували – черняхи не воювали, укріплень не будували, тому зброя ні на поселеннях, ні в похованнях не зустрічається. За те добре була розвинена ювелірна промисловість, готи із задоволенням майстрували і носили прикраси з бронзи, срібла, золота, коштовного каміння, кістки, скла. На жаль, нам мало відомо про життя та побут черняхівського населення через те, що воно не знало писемності і образотворчого мистецтва, тому не залишило пам’яток із текстами і зображеннями.
Найбільшу цікавість викликають знайдені на черняхівських поселеннях монети Древнього Риму. Це срібні та наполовину срібні денарії, провінційна бронза, рідко трапляються і золоті ауреуси. Отже, черняхівські племена мали тісний зв'язок з римською державою, торгували з нею, використовували метал з монет для виготовлення прикрас. Саме по датуванню монет і визначено час існування черняхівської культури – з ІІ по IV століття нашої ери.
Іноді трапляються і монети античних держав причорномор’я – Боспору, Ольвії, Херсонесу, що свідчить про торгівлю черняхів і з ними.
На Краснопільщині поселення черняхівської культури знаходились значно густіше, ніж стоянки скіфів чи навіть села слов’ян часів Київської Русі. Так, сітка готських поселень легко вкладається в п’ятикілометрівку – тобто через кожні 5 км в будь-який бік можна знайти сліди існування черняхівської культури в нашому краї. Найвідоміше з досить великих черняхівських поселень знаходилось в урочищі Ростак між Краснопіллям і Хмелівкою, а досить невелике – на Успенці, в долині Сироватки. Взагалі, черняхи найбільше любили селитися на правому березі річок, котрі протікають у напрямку північ-південь. Наприклад, на річці Боромля такі поселення були біля Ясенка, Гапонівки, Жигайлівки. На річці Дерновій – біля Виднівки, Веселого і далі на південь. Аналогічно – по річках Корова, Пожня, Рибиця. Дуже велике поселення простягалось від Великого Бобрика до Нижньої Сироватки. На будь-якому з цих поселень у полях легко за півгодини назбирати кераміки у кількості, достатній для аматорського краєзнавчого музею.
У середині V ст. гуни зруйнували Рим, почалося Велике Переселення народів. Миролюбиве черняхівське населення частково загинуло, частково змішалось з напливом чужинців, у тому числі і слов’ян. І сьогодні тільки черепки у полі та експонати у музеях дивують нас майстерністю, з якою вони були виготовлені древніми майстрами.
(Опубліковано в Краснопільській газеті "Перемога" від 1 листопада 2019 р. На фото - експозиція краєзнавчого музею Самотоївської ЗОШ І-ІІІ ст.)