Самотоевка в сети Internet

- Сагайдачний

Легендарний похід гетьмана Сагайдачного.
    

У коловороті повсякденного життя, у відзначенні щорічних свят ми часто забуваємо про історичні ювілеї подій, котрі так чи інакше формували лик нашого краю у давні часи. У червні 1618 р., гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний зібрав 20-тисячне військо, щоб прийти з ним до Москви на порятунок польському королевичу Владиславу. Для маршу було обрано маршрут, прямування яким дозволило б від Дніпра і до самої Москви жодного разу не пересікати річки чи болота. Таким умовам відповідала стара татарська сакма - Бакаїв шлях, що йшов водорозділом річок Псел та Ворскла. Це дозволило Сагайдачному з важким обозом проходити в середньому по 20 км на добу, що втричі перевищувало швидкість руху європейських військ приблизно такого ж гатунку. Протягом трьох місяців козаки подолали понад 1200 км, попутньо захопивши міста Путивль, Рильськ, Курськ, Лівни, Єлець. 1 вересня Сагайдачний став напроти Арабатських воріт і готувався штурмувати Москву. Та у військові справи втрутилась політика. Польща відмовилась від претензій на російський трон, 1 грудня підписала вкрай невдале Дуілінське перемирря, згідно якого Україна втрачала Сіверщину. Сагайдачний повернувся додому. Хто його знає, якою була б подальша історія, якби козаки тоді від Москви мокрого місця не залишили...

Сагайдачний шлях
 
Немов би навпіл географічно розрізає Краснопільщину Сагайдачний шлях - саме таку назву він отримав після цього походу. Спочатку, оминувши з заходу розгалуджені притоки річки Боромлі, проходив цей шлях через село Мозкове, йшов мимо Ясенка, Вахнівки, Виднівки. Напроти Малого Бо
брика повертав на схід, йшов паралельно річці Сироватка, мимо Чернеччини, Краснопілля, майже через Хмелівку, мимо Рясного, доходив майже до Грабовського, звернувши у бік хутора Високого, знову прямував на північ, вже через Білгородчину. Пам’ять народна надійно зберегла не тільки назву цього шляху, по якому й сьогодні прокладена дорога, а й інші топоніми. Так, напроти Рясного колись був хутір Сагайдачний, який можна розгледіти на старих мапах. А у вершині яру, що біля Малого Бобрика, ріс дуб Сагайдачного, котрий слугував надійним орієнтиром, вказуючи подорожуючим, що в цьому місці необхідно повертати на схід. Дуб колись був обгороджений, охоронявся, як пам’ятка природи, та в нього влучила блискавка. «Горілий дуб» - як його стали звати, з часом зовсім розсипався. Легенди доносять нам розповіді й про криничку неподалік від дуба, з якої ніби пив воду сам гетьман.




Криничка Сагайдачного

Цей похід був і першим масовим знайомством українців з неозорим «Диким полем» майбутньої Слобожанщини. Деякі козаки «поклали око» на багаті чорноземи, ліси та річки в нашій місцевості з думкою оселитися тут після війни. За переказами, у 1625 р. учасники походу, запорожці Бабич та Лопандя, цим же шляхом знову підійшли до Сироватки. Облюбували місце, де невеликий притік з яру Баксар впадає до неї. Поставили перші хутори. І сьогодні кожен самотоївець покаже вам, де знаходиться в селі вулиця Бабичівка і де - Лопандівка.

Летять роки, а з ними в літопис рідного краю додаються і нові сторінки. А початком української, козацької сторінки історії Краснопільщини, є легендарний похід через наш край війська гетьмана Сагайдачного рівно 400 років тому.


Олександр Десятниченко (С) 2018 р.



Сьогодні сайт відвідало - 23 посетителей
Этот сайт был создан бесплатно с помощью homepage-konstruktor.ru. Хотите тоже свой сайт?
Зарегистрироваться бесплатно