- Образ 2
10 років тому, на православне свято Трійці, була освячена відновлена стародавня святиня нашого краю - урочище "Образ", котре знаходиться у найвіддаленішому куточку земель, підпорядкованих Самотоївському старостинському округу Краснопільської ОТГ. За цей час урочище надбало не тільки нових споруд, елементів благоустрою, а й безліч міфів, пліток, забобонів. Сама історія святині гідна окремої книги, тому лише коротко спинимось на окремих її віхах.
Отже, у XVII ст., коли перші українські переселенці з Наддніпрянщини засновували поселення на Слобідщині, за для будівельного матеріалу чи дров йшла заготівля лісу. Коли звалили чергового багатовікового дуба - з його дупла випала невеличка дощечка у срібному окладі - той самий образ Св.Миколая Чудотворця Мір Лікійських. Слід сказати, що подібні випадки у той час траплялися не рідко і проходили по приблизно одному сценарію. Наприклад, за 100 км північніше, біля Путивля, у 1405 р. бортники у дуплі аналогічного дуба знайшли ікону Богородиці. Історики припускають, що ці ікони потрапили у дупла дерев за часів Київської Русі, коли ченці, рятуючи чудотворні образи, ховали їх туди у 1239 р. від монголо-татарської навали. Тобто - досить можливо, що в урочищі "Образ" близько 800 р. тому існував невеликий монастир, скоріше - печерний скит на зразок вищезгаданого путивльського Софронієво-Молченського. Відповідно, за православними звичаями, отримавши таку святиню, під керівництвом місцевих священників, селяни прямо навколо пенька дуба звели невелику каплицю (церковку без вівтаря) для зберігання ікони, сам же пеньок вкрили сусальним золотом. Пізніше на пеньок приладнали ляду з отвором, виготовивши з нього, таким чином, жертівник, куди кожен подорожуючий мав змогу вкинути монетку. Адже поруч пролягала головна, на той час, дорога від Сум до Харкова і поблизу каплички виріс постоялий двір для обслуговування мандрівників.
Як правило, паломництво швидко підтвержувало і чудотворність такого, недощавно віднайденого старовинного образу. Коли ж святиня допомагає вирішити проблеми людям з вищого тогочасного осередку суспільства - дворянам, поміщикам, служителям культу - свідчення про це можуть потрапити у літописи, створюючи докази для досліджень історикам та краєзнавцям сьогодні. Так, у 1851 р. архієпископ харківський Філарет, прибувши на освячення Вознесенського храму у с.Великий Бобрик, записав з вуст місцевих священників переказ про зцілення дітей у наслідок від звернення до чудотворного образу Св. Миколая місцевих поміщиць Ірини Власовської, Єлизавети Рахманової та штабс-капітана Штепина. Зверніть увагу: зцілення у наслідок від звернення до образу. Жодної згадки про якусь лікувальну воду з криниці у письмових джерелах немає!!! Перші записані згадки про криницю з чистою, прохолодною (без епітетів "святою", "лікувальною", "цілющою", "чудодійною") водою відносяться до початку XIX ст. Очевидно, що криниця в улоговині яру слугувала просто для забезпечення водою людей, котрі мешкали чи проїздили поруч. Дивує звична картина: приїздять люди сьогодні в "Образ" сотнями автомобілів, з них виходять, гепають дверима, і, "зі знаннями справи", "діловито" швиденько пробігать мимо "верхньої" частини урочища, відразу ж направляються стежкою вниз, щоб провести час біля криниці та в купелі. Ще й обов'язково поскаржиться хтось, мовляв, загородили проїзд вниз, от раніше можна було прямо з машини одним кроком у купель упасти, тепер же вимушуть лишнього разу пішки ходити. Але ж вся могутність і чудодійність урочища "Образ" - не в криниці і не в купелі, а зосереджена якраз прямо біля стоянки, де височить поклонний хрест... Навіть каліка може звернутися до вищих сил за допомогою, без потреби рухатись кудись у яр. Адже стоїть цей хрест прямо на місці, де колись ріс дуб з іконою у дуплі; де пізніше змінювали одна одну капличики, зведені навколо його пенька; де отримували зцілення хворі і убогі; де за сотні років намолена така шалена енергетика... Безумовно, криниця у святому місці має свої переваги хоча б за рахунок чистоти, викликаної віддаленістю від цивілізації, а вода з неї, після молитви і освячення (а як же!!!) може принести втіху страждаючому у розмірі "по вірі його".
Врешті, всі подібні джерела у святих місцях, по мірі намолення, стають чудодійними, та не за 10 років же... Щоб не порушити багатовікову енергетику головної святої точки урочища, сучасні будівлі зведені на деякій відстані від неї. Очі паломника мимоволі піднімаються до неба, слідуючи стрункому стану каплички Св. Миколая, освяченої у вересні 2016 р. А у 2018 р., у тій же манері поруч будується ошатна хрестильня, освячена в честь Йоасафа Білгородського, котрий під час регулярних подорожей 1740-х рр., за переказами, відвідував і "Образ". За все це, як і за постійний нагляд за зразковим порядком в урочищі, ми маємо постійно дякувати ДП "Сумське лісове господарство" та його Великобобрицький відділок, адже саме їх коштом та працею святиня оновлюється та підтримується. Цьогоріч, в честь 10-річчя освячення відновленого урочища та з нагоди свята "День села" у Самотоївці, був проведений велопробіг маршрутом Самотоївка - "Образ", учасники якого оглянули обновки благоустрою святині, ознайомились з новинками дослідження історії урочища, активно відпочили у дорозі та на місці.
Олександр Десятниченко (С) червень 2019 р.