Самотоевка в сети Internet

- Кононенко

Де б не жила людина, кожна епоха народжує в громаді символи свого часу, свої характери, які відображають сам дух того часу – мирного чи воєнного, спокійного чи буремного. Давно загоєно тяжкі рани останньої війни, та народна пам'ять назавжди збереже своїх героїв, особливо – якщо вони земляки.
Кононенко Микита Никифорович народився 16-го квітня 1922-го року в селі Самотоївка в родині селянина-середняка. Оселя Кононенків знаходилась на вулиці Западня, недалеко від магазину.
У 1937-му році закінчив 8 класів. Ветеран війни, полковник у відставці Лопандя Андрій Петрович згадував на зустрічах зі школярами: «…З Микитою ми навчалися в одному класі. Він був цілеспрямованим, позитивно впертим хлопцем. Ще зі шкільної парти мріяв стати льотчиком, особливу увагу приділяв фізичній підготовці…» 1938-39-ті роки Кононенко навчався у школі ФЗУ при машинобудівному заводі імені Фрунзе міста Суми та, одночасно, - в місцевому аероклубі, де отримав основи льотної майстерності. У 1940-му році закінчив Чугуївське військово-авіаційне училище льотчиків, а в 1943-му - курси штурманів ескадрилій. Із 3-го лютого 1943-го року - в діючій армії. Воював на Брянському, Центральному, Воронезькому, Степовому, 2-му Українському фронтах. У Радянській Армії пройшов шлях від курсанта до полковника, заступника начальника штабу дивізії.  


 
Деякі епізоди бойового шляху нашого славного земляка.
Літо 1943-го року. Німецьке командування готувалося до рішучого удару на Курському напрямку. Ворожі війська рухалися на схід безперервним потоком. У цей період заступник командира ескадрильї Н.М.Кононенко виконував розвідувальні польоти над Бєлгородом, Сумами, Полтавою, Харковом. У складі полку ескадрилья завдавала удари по аеродромах противника, розташованим в районі Харкова, прикривала наземні війська, супроводжувала польоти бомбардувальної авіації. У дні Курської битви льотчики здійснювали по декілька вильотів на день. Кононенко особисто збив тоді 9 ворожих літаків. Наприкінці червня наземна радіостанція повідомила, що велика група німецьких бомбардувальників і винищувачів йде у напрямку Бєлгорода. У повітря піднялося 10 винищувачів Ла-5. Недалеко від Бєлгорода зав'язався запеклий бій. М.Н.Кононенко згадує: «…Я тоді був заступником командира ескадрильї. В бою очолив групу прикриття, яка повинна вступити в сутичку з винищувачами ворога. Проте обстановка склалася так, що з'явилася можливість вдарити по бомбардувальникам. Тоді я подав команду своєму ведучому Миколі Артамонову атакувати німецький бомбардувальник. Артамонов відокремився від групи. Атаку провів з пікірування на великій швидкості. Першою чергою підпалив ворожий літак. Ми теж мали втрати, але ворогові не вдалося прорватися до Бєлгорода…» 10-го серпня 1943-го року, вже після визволення рідної Самотоївки радянськими військами, знову десять літаків Ла-5 піднялися на прикриття наших військ. У цій групі був і Кононенко. В районі Лозової на Харківщині вони зустріли 50 ворожих бомбардувальників, прикритих 30-ма винищувачами. У важкому бою радянські льотчики, діючи сміливо і рішуче, здобули перемогу. Більше 20 ворожих машин було збито. Микита Кононенко один літак знищив сам і вісім - у складі групи.  Наприкінці серпня 1943-го радянські війська вели наступальні бої за визволення Лівобережної України та наближались до Дніпра. Виконуючи завдання затримати противника, наша авіація завдавала ударів по мостах через річки. Ескадрилья старшого лейтенанта Кононенка отримала наказ супроводжувати бомбардувальники, які повинні були знищити переправу в районі Кременчука. Успішно виконавши завдання, вони почали йти на свою базу. В цей час їх атакувала велика група німецьких Ме-109. Але всі атаки ворога були відбиті. Наші льотчики без втрат повернулися на свої аеродроми. У цьому бою ескадрилья М.Н.Кононенка збила три німецьких винищувача. 


 
Відвагу, високу майстерність старший лейтенант виявив і в гарячі дні боїв за Правобережну Україну. Противник всіма силами прагнув затримати просування радянських військ, завдаючи ударів по з'єднанням, що переправлялися через Дніпро. В утриманні плацдарму на Дніпрі і розвитку успіху наступу на Правобережній Україні важливу роль зіграла наша авіація. На початку жовтня в районі Бородаївка - Домоткань розгорнулися запеклі повітряні бої. Радянські льотчики по кілька разів на день здійснювали вильоти. 1-го жовтня 1943-го року дев'ятка Ла-5 вилетіла на прикриття наземних військ в районі Бородаївка - Домоткань. Її вів Гвардії капітан Кононенко. Назустріч нашим винищувачам йшли, прямуючи до передової лінії, 40 німецьких бомбардувальників під захистом 10-ти 'месершмітів'. Набравши висоту, наші винищувачі накинулися на ворога. Як завжди, першим атакував ворога Кононенко і збив провідного групи німецьких бомбардувальників. У цьому бою група Кононенко вразила 9 ворожих літаків. Під час Яссько - Кишинівської операції льотчики під командуванням заступника 177-го Гвардійського винищувального авіаційного полку Кононенка за один день збили 15 літаків противника, два з них знищив Микита Никифорович, знову продемонструвавши високу льотну майстерність, сміливість, рішучість і волю до перемоги. 25-го вересня 1944-го року шістка винищувачів,  яку вів капітан Кононенко, атакувала групу з 18-ти ворожих бомбардувальників, які прикривалися 8-ма винищувачами. Умілими діями наші льотчики порушили бойовий порядок противника і примусили бомбардувальників скинути вантаж на своїй же території. У цьому бою відважна шістка збила шість літаків ворога, два з яких знову записав у свій актив Микита Кононенко. 22-го січня 1945-го року шістка Ла-7 під головуванням Гвардії капітана Кононенка, знову вилетіла на прикриття наземних військ. У районі Будапешта радянські льотчики вступили в бій з чотирма фашитськими Ме-109. У цьому повітряному двобої Кононенко гарматною чергою збив одного 'мессера'. Очолювана ним ескадрилья збила 80 літаків противника. За два роки боїв штурман 179-го Гвардійського Трансільванського винищувального авіаційного полку 14-ї Гвардійської Червонопрапорної винищувальної авіаційної дивізії 5-ї Повітряної армії 2-го Українського фронту гвардії капітан Кононенко здійснив 169 бойових вильотів, взяв участь більш ніж у 50-ти повітряних боях, знищив 15 літаків супротивника особисто і 9 - у складі групи.  
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15-го травня 1946-го року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті, боротьбу з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм, гвардії майору Микиті Никифоровичу Кононенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі 'Золота Зірка '(№ 5450). Останній свій бойовий виліт М.Н.Кононенко провів 9-го травня 1945-го року у складі 177-го Гвардійського винищувального авіаполку. Це було під Прагою, де винищувачі супроводжували бомбардувальники, які завдавали ударів по ворожих військах, оточених на північ від столиці Чехословаччини. Лопандя А.П. згадує далі: «…Після закінчення війни я працював секретарем Самотоївської сільської ради. Одного дня в кабінет зайшла молода, підтягнута людина з золотою зіркою на грудях. Я відразу ж впізнав свого однокласника, ми обнялися зі сльозами на очах, довго згадували шкільні роки, ділилися зовсім ще свіжими спогадами про війну, з великою тугою пом’янули, якою великою ціною дісталася нам перемога в ній…» Після війни герой продовжив службу у ВПС СРСР. У 1958-му році закінчив Військово-командну академію ППО. З 1965-го року Гвардії полковник Кононенко - в запасі. Жив у Бєлгороді, працював на котлебудівному заводі, очолював первинну організацію ДТСААФ. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора (тричі), Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня (двічі), Червоної Зірки, медалями. 


2007-й рік. Делегація від самотоївської громади у Бєлгороді біля бюста Кононенка М.Н. 

Звичайно ж, неодноразово приїздив і до рідної Самотоївки.  Згадує Петренко Марія Дмитрівна: «Майже кожного разу, коли він бував на батьківщині, заходив і до нас, – у школі навчався в одному класі з моїм братом. Ми з запалом дивилися на нього, адже перед нами, – людина-легенда. А він ходив по саду, торкався яблук на деревах і про щось задумувався… Любили ми його відвідини…» Школярі на зустрічах, затамувавши подих, уважно слухали його розповіді, наперебій задавали питання, пишалися тим, що ця людина – випускник тієї ж школи, де зараз отримують знання самі. Помер М.Н.Кононенко 11-го листопада 2000-го року. Розпорядженням Адміністрації міста Бєлгорода від 25-го квітня 2005-го року на житловому будинку № 1 по вулиці Гостенська встановлено меморіальну дошку в пам'ять про Героя Радянського Союзу Микиту Никифоровича Кононенка, а 27-го листопада 2007-го року і вулиця Бєлгорода перейменована в честь нашого спільного героя. В шкільному музеї Самотоївської ЗОШ «Пам'ять» під керівництвом Вдовиченко Є.А. зібрано матеріали та оформлено куточок слави «М.Н.Кононенко – герой-односільчанин». І тепер, скільки б не пройшло часу, ще зі шкільної парти прийдешнім поколінням буде передано пам'ять про свого славного земляка. 
 

Пам'ятна дошка на стіні Самотоївської ЗОШ.

Сьогодні сайт відвідало - 4 посетителей
=> Тебе нужна собственная страница в интернете? Тогда нажимай сюда! <=