Самотоевка в сети Internet

- Скарб

12 грудня 2018 року сталася цікава подія в історико-культурному житті Сумщини - до фондів обласного краєзнавчого музею було урочисто передано унікальні археологічні старожитності, виявлені на території Краснопільщини. Привітати працівників музею з цією значущою подією прийшли усі небайдужі до долі культурної спадщини представники сумської громадськості та музейники міста. Цього ж дня у вечірніх новинах сюжети про подію показали телеканали «1+1», «СТС» та «Суми: UA», не забарились з публікаціями й журналісти місцевої преси. Значну зацікавленість що до подробиць обставин виявлення та складу цих скарбів мають, звичайно, мешканці Краснопільського району.  

 
Отже, перший з презентованих на виставці скарбів, – комплекс прикрас та елементів оздоблення одягу вояка
V – VІІ ст., знайдений поблизу с.Миропілля сумським краєзнавцем, фотохудожником, власником приватного музею «Пристань Одіссея» Сергієм Гуцаном. Скарб виразно демонструє комплект металевих бронзових оздоблень, які колись прикрашали верхню частину одягу солдата того часу. Слід сказати, що це не перша благодійна акція з поповнення музейного зібрання за участі Сергія, який уже вчетверте передає унікальні предмети старовини до державної частини Музейного фонду України.

Для кращого уявлення про такі скарби: ось, у вас є джинси; якщо їх полишити десь, у лісі, на 1000 років, то сама тканина пропаде, а майбутні археологи на цьому місці знайдуть лише «блискавки», ґудзики, клепки та бляшки. Причому – по їх взаємному розташуванню можна приблизно встановити, як саме ці елементи розподілялись по поверхні штанів. Доповнять знахідку речі з кишень – монетки, по яких легко встановити дату утворення скарбу; вироби з пластику, скла, інших штучних матеріалів, які переживуть у землі це тисячоліття. Можна буде все розмістити у музеї, підписати: «Комплекс української культури XX-XXI ст.» Приблизно так історики дізнаються, якою була «мода» у різний час. А від дослідження правильно піднятого комплексу та подальшого науково опрацьованого матеріалу збагачується сама історіографія відповідної археологічної культури. 

Другий скарб – теж комплекс прикрас та елементів оздоблення одягу, та вже не вояка, а, скоріше – жінки, селянки III-V ст. Знайдений у лісі поблизу с.Глибне у 2015 р. Олексієм з м.Суми.  Комплекс зберігався у зібранні музею «Причал Одіссея» і тепер переданий обласному державному музею Сергієм Гуцаном. Схоже, що обставини утворення скарбу схожі на попередні – у результаті втрати одежини сам матеріал пропав, залишились лише металеві і, трішки, – мінеральні елементи оздоблення.  

Найбільше цікавий, безумовно, третій скарб прикрас, елементів оздоблення одягу та сільськогосподарських знарядь праці V-VIII ст. – комплекс колочинської культури, знайдений за с.Славгород краснопільцем Андрієм Верещагою. До складу комплексу увійшла велика кількість масивних п’ятипалих фібул (майстерно прикрашених застіжок), шийних гривен, скроневих кілець, нагрудних ланцюгів та інших окремих предметів з бронзи, що були у вжитку антів – населення України раннього середньовіччя.   

 
Коли мова йде про скарби - для більшості людей відразу у мареві виринають скрині, повні золотої «ювелірки» або макітри зі срібними карбованцями. Оце скарб! А ви тут – про бронзу. Невже бронзові вироби в часи раннього середньовіччя цінились, мов коштовні?

V-VII ст. – неспокійні часи у Європі: велике переселення народів, набіги кочівників, зміна пріоритетів при освоєнні земель. Ранньослов’янські племена постійно перебувають під експансією кочівників, котрі, на відміну від осілих антів, не мали сталого металургійного виробництва на своїх стоянках, не мали часу на видобуток заліза із болотної руди. Необхідність же у поповненні арсеналу вістрями стріл, списів чи елементами захисту була постійною. Найпростіше джерело постачання кольорових металів для цього (бронзи, міді, олова) – безумовно, грабунок населення, котре вже надто не байдуже до масивних прикрас – тих же пальчатих фібул, наприклад. Одна така фібула могла швидко, прямо в польових умовах, бути переплавлена на сотню накінечників для стріл. А одна, вдало випущена стріла, забезпечує кочівника хоч глечиком із золотом, хоч провіантом на цілий місяць, хоч новим комплектом бронзи з чергового аборигена. Отже, цінність таких кольорових металів полягала у швидкому отриманні необхідних елементів амуніції прямо в умовах кочування або ж як перепродаж лому ремісникам. Ранні слов’яни ж, на відміну від кочівників, вже жили в епоху розвинутого залізного віку і виготовляли зброю та знаряддя праці з цупкого заліза, а не з м’яких кольорових металів.

Таким чином, вимальовується образ утворення скарбу з таким великим набором бронзових речей. Напевно, тогочасні мешканці невеликого поселення антів були попереджені про скорий наліт кочівників. І, рятуючись, сховали предмети з кольорових металів неподалік від помешкання. На користь такої версії – факт, що всі речі були педантично розкладені площею близько півтора на півтора метра, не глибоко. Попереднє дослідження істориками бронзових виробів з цього комплексу говорить про не місцеве виготовлення прикрас. Наш край знаходиться якраз на стику двох ранньослов’янських культур того часу – пеньківської і колочинської. Сліди прийомів обробітку металу на деталях скарбу свідчать про належність комплексу саме до колочинської археологічної культури. Матеріальна оцінка скарбу становить близько 100 000 гривень.   

 
Слід зауважити, що в місцях, де були знайдені вказані комплекси, науковцями проведені додаткові дослідження. Обстеження, детальний опис, фото фіксація, прив’язка до географічних координат. Безпосередньо на котловині від видобутку скарбів закладалися шурфи з ретельним пересівом грунту. Комплекси поповнились мілкими деталями зі скла, каменю, кістки, кераміки, шматків фарби.

Скарби можна оглянути в окремо створеній виставці Сумського державного краєзнавчого музею протягом місяця. Після цього вони відправляться на детальне вивчення, незначну реставрацію та необхідну консервацію для подальшої постійної експозиції.

Сьогодні сайт відвідало - 5 посетителей
=> Тебе нужна собственная страница в интернете? Тогда нажимай сюда! <=