Самотоевка в сети Internet

- З Алма-Ати

70 років минуло, як війна своїм чорним крилом пронеслась над нашими краями. Буремні часи не тільки завдали непоправимої шкоди господарству, а й зламали безліч доль, розкидали людей в різні куточки великої країни. Багато хто й до сих пір не знає, де загинув його батько чи дід, де знайшли свій останній спочинок душі і тіла його родичів. Коли Бабичеву Леонтію Петровичу, уродженцю Алма-Атинської області Казахстану, у 1941-му році виповнилося 6 місяців, його батька, Петра Михайловича, мобілізували на фронт. На Воронезькому фронті він влився у ряди бійців так знайомої нам 232-ї стрілецької дивізії, яка у 1943-му звільняла наш край від ворога. Під час протистояння на Курській дузі влітку 43-го, старший сержант Бабичев П.М. ніс службу в самотоївських лісах біля станції Корчаківка. Де і загинув 22-го червня 1943-го року. Все своє життя у сина була мрія - знайти місце, де загинув батько, вклонитися його могилі. Вже в наш час за справу взявся зять, пошук вивів на Самотоївську сільраду. Голова села Перерва І.М. відразу ж з розумінням відгукнувся на бажання пенсіонера відвідати братську могилу, де покоїться після перепоховання у 1947-му році прах загиблого червоноармійця.
 

 

Ось і 9-те листопада 2013 р., 9-та година ранку. В центрі села гостя з далекого Казахстану зустрічають директор школи Кравченко Т.І., заступник директора школи з виховної роботи Супрун Н.В. та автор цих рядків. Разом з мандрівником прибула і його донька, Люшенко Ірина Леонтієвна, яка нині мешкає в Броварах під Києвом. Після швидкого знайомства та недовгого спілкування, в першу чергу, звичайно, йдемо до меморіалу.

 

Гості знаходять прізвище свого предка на бетонній плиті, отримують відповіді на питання, покладають квіти. Знайомляться зі школою, цікавляться історією села та його сьогоденням.


 
В архівних матеріалах вказано, що Бабичев П.М. після загибелі був похований на південно-західній околиці гаю, що в 400 метрах північніше станції Корчаківка. У гостей є велике бажання відвідати й ту місцевість. Не зважаючи на свої 70 років і що до Корчаківки 3 кілометри в один край, Леонтій Петрович з готовністю відповів, що для нього, як для геолога в минулому, це зовсім не проблема. Отже, вирушаємо. 


 
Зупиняємося вже тільки на містку через річку Сироватка, по якій проходила тоді лінія фронту, розмовляємо про хід бойових дій влітку 43-го. Всю зустріч гості занотовують фото- та відео зйомкою, щоб потім, вже вдома, ознайомити рідню з історією останніх днів життя свого предка. Ось і густий ліс, де й зараз ще проступають сліди війни у вигляді залишків траншей. Десь тут і воював батько, дід. Тут і загинув, захищаючи рідну спільну землю, щоб ми могли жити під мирним небом. У гостьовій книзі Самотоївської ЗОШ схвильовані гості залишають запис, повен розчулених подяк в адресу керівництва села, школи, всієї самотоївської громади, яка зберігає пам'ять в тому числі й про їхнього предка, - одного з 318, що загинули в боях за Самотоївку.

 

 

Сьогодні сайт відвідало - 25 посетителей
Этот сайт был создан бесплатно с помощью homepage-konstruktor.ru. Хотите тоже свой сайт?
Зарегистрироваться бесплатно